(no subject)

Треба повертатися в ЖЖ. А то зовсім розслабився.
 
Мені якось хлопчики з дівчатками поставили запитання: "А змогли б ви вбити людину?" Блядь, звичайно. Якого хуя я не можу вбити якогось козла, що заважає мені жити? Їбануте запитання. Людське життя що, охуєнна цінність? З якого це дива!? Коли люди вважали за найвищу цінність Бога вони одне одного з таким остервенінням не вбивали. Як тільки поставили себе, коханих в центр Ойкумени почався повний пиздець, взагалі ніяких правил. Окрім того, ті хто ставить життя як найвищу цінність, здається думають саме про своє життя. Розчарую вас, мої, бля, божествені - за такі речі як Бог, Батьківщина, Справедливість, Любов я без зайвих переживань припиню ваші нікчемні існування і віддам, як треба буде, своє життя. 

Чиновники похищают детей с целью выкупа

Originally posted by serp2017 at Чиновники похищают детей с целью выкупа
Чиновники похищают детей с целью выкупа

источник http://levoradikal.ru/news.php?readmore=326

“Мне не зачем больше жить: у меня отобрали детей”, повторяла Юлия Матяш у которой соц. служба отобрала двоих детей.

Жизнерадостная, цветущая, молодая женщина бросилась под поезд вечером того же дня, когда у нее отобрали двоих детей. Случилась это трагедия 15 сентября в Полтавской обл., в Лохвицком районе.
Read more... )

У беззащитной, многодетной мамы отняли троих детей!

Originally posted by serp2017 at У беззащитной, многодетной мамы отняли троих детей!
К нам в Дзержинское отделение Движение «В Защиту Детства» обратилась молодая мама, Шохина Евгения Евгеньевна с просьбой защитить её детей и детей.

11.03.2011 г. Евгению вызвали для собеседования в Дзержинский отдел опеки и попечительства к Вершининой С.В. Предметом вызова стал квартирный вопрос. А точнее, как пояснила Евгения спор из-за квартиры. Пока Евгения была в опеке к ней в квартиру, без её ведома пришли сотрудники ОДН. Документы предьявили мельком, но прочитать фамилию инспектора муж Жени успел — это Юлия Владимировна Веренко. Дверь им открыл гражданский муж Жени, Кондаков Сергей Александрович. Который в этот момент находился дома с детьми. Были в квартире еще и трое малолетних детей. Матвей — 3 года, и сестры погодки-блезняшки Мария и Дарья — 1.3г от роду.


Read more... )

Свобода

          Сьогодні на роботі випадок був цікавий, в плані спостережень.
 
          Зранку, перед роботою, як завжди перекур - чаї - какви. Ну і обговорення поточного моменту. Вибух в Мінську (пожаліли братів наших менших), пшоно в Донецьку 18 гр. (так їм тупорилим і треба, голосувальникам), ще щось, не пам’ятаю. Закінчення як завжди: мрії про масові прилюдні страти.

          І от, абсолютно російськомовний киянин, любитель шансону, на моє зауваження про бажаність мирного вирішення єврейського питання (тобто вибори)  не став скиглити про "нема за кого", а рішучо заявив - голосуватиму  за Свободу. Та так впевнено що я навіть здивувався.

          Взагалі то, по плану подібних заходів мала статися суперечка на тему політичних вподобань наявного в курилці електорату, з традиційним підсумком "всі вони гандони", "всіх перевішати" і т.п..

          А чорта! Всі в голос його підтримали. І це в Києві!

          Україна перемагає!

         

(no subject)

     Живу не своїм життям. Коли вже та війна гадська. Невже я так і здохну в ліжку " в кругу сємьї". Була надія на Яника, але і він виявився амьобою. Саме за це, а не за українофобію і флот я цього підора зневажаю. І стадо терпить і мовчить, тільки бздить при появі начальства. Жеруть, гадять і паруються.
     
      Мені б  хоч сотню буйних і можна ставить країну до гори дригом, з стріляниною і мародерством. Щоб та хуйня, що я щодня бачу в електричці, мріяла не про ремонт та холодильник, а лише про одне: ЖИТИ.

       Як я мрію, Господи, про святкові гирлянди на ліхтарях Хрищатика, зроблених з депутатів, ментів, суддів, прокурорів і (ну як без цього) святкову "йолку" з настромленим замість зірки гарантом. І не знімати поки хробаки на бруківку падати не почнуть. І водити на екскурсії молодь, для науки.

       І так декілька раз. І, можливо, тоді щось путнє з того вийде.

                                                                                                     Пішов я спати. Завтра попустить.

     

(no subject)

   Надійшла інформація по затриманих тризубівцях.

   

      Менти ламали трьох: Хмару, Лабайчука, Тарана.  У Пилипа, вірогідно,  зламаний копчик. Зараз він ледве пересувається по "хаті".  Від хлопців п’ять днів як відчепилися.
  
    Інших не дуже чіпають.
   
   З усіх затриманих "співати" почали двоє. Призвіща не надаю, тому, що це інформація внутрішня.

   Від організації "Тризуб" допомоги ніякої затриманим не надходить. Можливо все йде на адвокатів і тому не вистачає на передачі, але по всьому видно, що адвокати абсолютно "ялові". Навіть від систематичних побоїв підзахисних не можуть вберегти. Чого варті пояснення адвокатів, що їх не допускають до підзахисних. Цікаво хто ці адвокати і чи не співпрацюють вони насправді зі слідством? Принаймні про одного з них відомо, що він, в минулому, слідчий.

   З огляду на це, звертаюся до керівництва Тризуба з проханням вивісити контакти рідні затриманих хлопців на своєму сайті. Можливо хтось допоможе грошима на місцях.

  

   

(no subject)

   Друзі просять мене писати в ЖЖ історії з життя, що я їх розповідав їм не раз. Їх багато. З армії, з буремних 90-х, з ув’язнення.

    Але більше, мабуть, з зони. Час зараз такий. Можливо мої оповідання комусь допоможуть.

    Перше оповідання буде про не старого ще (на той час) дядька, що всівся на кілька років за рекет.  Вперше я його побачив коли він прийшов чи то по чай, чи то по цигарки. Я тоді саме передачу отримав, його хтось з моїх знайомих до мене і направив.
   
   Йому було трохи за п’ятдесят. Невисокий, сивуватий, просте мужицьке лице,  руки, що звикли до роботи. Коли привітався, враження було таке, наче брилу в руках потримав. Столяр з багаторічним стажем. Говорив вишуканим слобожанським суржиком.

   Його шлях на зону почався з того, що він позичив своїй знайомій певну суму американських грошей під чесне слово і на певний строк. Коли строк підходив знайома попросила почекати. Потім ще почекати. Потім ще і ще.

    Як ви всі зрозуміли гроші віддавати ніхто не збирався. Але і наш герой не відступав. Тож через деякий час жіночці все це набридло і вона зробила дуже просто.

    Якось тьотя дзвонить дядьку, що гроші тіпа є, приїздь.  Той радий сідає в машину, приїзжає і ......
Правильно - менти крутять йому руки.
Менти: "Чого приїхав?"
Він: "По гроші"
Менти: "Підпишіть протокол"
 І все, "читосєрдєчноє прізнаніє" запротоколіровано. І поїхав дядько баланду сьорбати.

   Окрім дядька всім було добре. Жучка покращила своє матеріальне становище.  Начальник ВБОЗу  отримав зірочку і підвищення (та й дітям на цукерки теж щось перепало). Суддя, вірогідно, теж не був обділений "увагою".
  
    А все це разом називалося боротьбою з оргзлочинністю.


(no subject)

  Хочете знати що таке "парядак"?

   Поясню на прикладі. Якщо хтось дивився сюжет на телебаченні (канал не пам’ятаю) про соціальну службу, де відповідальна особа ходить по багатодітних сім’ях і перевіряє як використовують виплати по народженню дитини, повинен пам’ятати, як в сюжеті її (відповідальну особу) турбувало питання - а яку ж "кроватку" (не плутати з краваткою) купили батьки. 
   
    Це приказка. А казка буде зараз. Пару місяців тому нас відвідало щось подібне. Дві особі жіночої статі навідались з перевіркою і відповідально помітили відсутність ліжечка. По-поїбавши мозок мамі чотирьох дітей, моїй коханій Наталі Володимирівні, з гоноровим виглядом пішли собі геть. Невдовзі ці дві кралі з’явилися знов і все повторилося.
   
   Наталі ця возня звичайно спокою не додавала, тому мені було наказано зробити ліжко (та й в колясці малій було вже затісно), що я й виконав (працюю ж бо на меблях).
   
   Думаєте все, "рвєніє" "відповідальних за ліжка" припинилося? Під час наступних відвідин ці курки заявили що ліжко не таке! На їхнє нещастя я був вдома і мозок Наталкин залишився неушкодженим. Я випензив дівчат з хати і попередив щоб в наступний раз приходили з мєнтами (не менше чотирьох).
 
   Потім були: заява в суд, розмова з дільничим (синок якийсь), зустріч з вже знайомим суддею і нарешті усне попередження. Наполегливості тіток з шиньйонами можна тільки позаздрити, а тупості поспівчувати.
  
   І ось, сьогодні я зустрівся з ними знов. Їх вже було трійко, в руках пакунок з подарунками і обличча сповнені рішучості увійти в моє помешкання. Звичайно я не пішов на зустріч їхнім побажанням і вони повернули стопи на вихід, прихопивши  подаруночки з собою.
    
   Пробачте мені мій зневажливий тон стосовно цих, недалеких але не таких вже й поганих людей. Вони держслужбовці. Все що вони зрозуміли з белькотіння парашників про "парядак" це те, що вони тепер щось собою являють. Що вони тепер влада, їх повинні боятися і всіляко підмазувать. Таке собі повернення совка. Раби нарешті отримали пана.

   Але ж я не раб. Ці походеньки я сприймаю як посягання на мою Свободу, на моє виключне право виховувати своїх дітей так як я вважаю за потрібне, як втручання в моє особисте життя.  Найогидніше те, що держава шантажує мене цими виплатами. Береш гроші на дитину - терпи контроль над собою. Гордий? Грошей не дамо. Мене автоматично сприймають як шахрая, як людину що живе за рахунок цих виплат. І впевнені що мені треба в цьому зашкодити.

    Я батько шістьох дітей, і дід однієї внучки. Діти в мене з’являлися в часи гірші за теперішні. Держава мені нічим не допомагала тоді і зараз я нічиєї допомоги не прошу. Цими виплатами ніхто не купить ні моєї лояльності, ні моєї Свободи.

   Тому і надалі буду тримати ЦЮ державу на відстані від МОЇХ дітей.